Туризм


 

turystychniobekti

Реалізацію державної політики в галузі культури на Ямпільщині здійснює 64 заклади культури і мистецтв, серед них чотири музеї та Державний історико-культурний заповідник “Буша”. За рік тут буває майже 25 тис відвідувачів Діяльність галузі забезпечують 166 кваліфікованих працівники, з яких 90 – у сільській місцевості  В закладах культури діє 130 аматорських колективів, з яких десять мають звання “народний”.

cerkva

В районі – 118 пам’яток археології 53 – історії, чотири – монументального мистецтва, два – архітектури. До пам’яток культури та архітектури відноситься Свято-Миколаївська православна церква, яку побудовано в XVIІI ст.
Створено “Словник пам’яток Ямпільського району який увійшов до “Зводу пам’яток культурної спадщини України”. Ведеться дослідницько-пошукова робота відповідно до Концепції розвитку народної культури Вінниччини.
На розвиток “зеленого туризму” на території району, здійснення комплексу заходів щодо місцевої інфраструктури туристичного бізнесу, що сприятиме відродженню історико-культурних пам’яток та традиційних народних промислів спрямовано проект “Земля легенд, пісень і сонця”.
На території Ямпільського району нині одне місто – Ямпіль А кілька століть тому містами були відомі історична Буша і… Цекинівка.
Нині немає достовірних даних хто найдавніший: Буша. Ямпіль Цекинівка? Біля цих міст знаходили поселення трипільської (ІУ-Ш тис. до н. є.), черняхівської (ІІІ-ІУ ст.н.е ) культур, сюди сягали кордони Скіфії, Сарматії, які підтримували зв’язки з грецькими колоніями Причорномор’я, Балканами, Кавказом, Передньою і Малою Азією. Воно й зрозуміло, бо Дністер сприяв розвитку міст на річковому торговельному шляху. У XIII-XV ст. важливу роль у чорноморській торгівлі грали генуезькі купці, які укріпились в Криму. На кораблях, навантажених сукном, вином, маслом, прянощами, вони піднімалися по Дністру скуповували зерно, шкіри, хутра, віск, мед. Тоді Цекинівку вони називали давньою Ольхонією. Перший письмовий документальний спогад проЦекинівку (хоч її не названо) є в листі господаря Богдана III, сина Стефана польському королю від 1 червня 1512 р. Він просить передати йому млини, які розташовані “против нашего замку Сороцкого, котрих млини сут тому нашему городу Сороцкому. то єсть сторожа от поганьства”.
В літописі Самовидця, одній з найвидатніших історіографічних пам’яток і одному з найдостовірніших історичних джерел XVII ст. пишеться: “Того ж року (1682), господар волоській, загнавши волости немеровскіє и усіх побожан (жителів Побужжя), будовал себе двор у Цекиновці. на гем боці Дністра, на мешканя, и у Немерові от себе наказного гетьманом зоставует.  И от того часу особливій господар стал над Україною, почавши (правити) от Дністра до самого Дніпра, а у Волохах ній господар над волохами…”. Отже, влада волоського господаря Дуки розповсюджувалася не лише на Брацлавщину, а на значну територію Правобережжя, в свою чергу Цекинівка стає “стольним містом” Правобережної України Тому й було збудовано фортеця для прикриття   бродів   з   боку   Цекинівки. У 1711 р. Петро І здійснював прутський похід і базувався на цекинівських землях. У 1787 р тут перебували війська О, В. Суворова
Сюди здійснювали походи Б Хмельницький, його син Тиміш, козаки.
Наприкінці XVIII ст. Цекинівка стає адміністративним центром Ямпільського повіту Подільської губернії Причиною цьому, мабуть, було те, що вона знаходиться навпроти значного укріпленого молдавського м. Сороки, а також на прямому ямському тракті, який простелявся з Тульчина до Кишинева. Але навесні 1804 р. Дністер затопив Цекинівку. Державні установи повертаються до Ямполя і з цього ж року за указом російського царя Олександра І його було остаточно затверджено повітовим містом  Подільської   губернії. Ямпільський край славиться своєю історичною спадщиною. В 1984 році під час охоронних розкопок кургану біля села Пороги археологічною експедицією обласного краєзнавчого музею був досліджений  курган, рівного якому за своїм науковим спадком ще не було. Це багате поховання сарматського часу, що відносять до 70-80 рр. н.е. В чоловічому похованні знайдений дубовий саркофаг, в якому поховано сарматського вождя. В двох метрах на південний схід від чоловічого знаходилось жіноче поховання знатної сарматки. Згідно гіпотез похованим може бути цар сарматів Інесмей, що загинув в районі сучасного Ямполя (в той час за картою Птоломея там знаходилось місто Клепідава). Численні прикраси, знайдені в сарматських могилах виготовлені із золота найвищої проби та інкрустовані кольоровими вставками.         Кинжал, залишки лука, меч в шкіряних піхвах – усе це має накладки із золотих пластин та інкрустоване золотою пастою. У жіночому похованні знайдені предмети: кругле срібне дзеркальце, золоті підвіски. На фалангах обох рук були персні. Весь одяг був розшитий золотими квіточками, розетками, а нижня частина його – різнобарвним бісером..  В даний час знахідки із сарматських могил знаходяться у Вінницькому обласному  краєзнавчому  музеї. Історична, славнозвісна, героїчна Буша…
bushaparkЦе село відоме не тільки славетною історією, але й багатьма пам’ятками історії та культури. Бушанський рельєф, археологічні трипільські знахідки, башта Бушанського замку, скельний храм, давні кам’яні вироби, хрести, парк історичної скульптури, Гайдамацький яр, музей – ось неповний перелік тих унікальних пам’яток, які вражають кожного, хто хоч раз побував у цьому селі.Окрасою його, безперечно, є унікальний Бушанський рельєф. Щодо часу виникнення, змісту композиції мистецьких традицій, які вплинули на його формування, досі немає одностайної думки в археологів, істориків, мистецтвознавців, краєзнавців Поділля. Датування її знаходиться в межах І-ІІІ ст.. до XVI ст. На рельєф зображено півня, дерево, людину, оленя і рамку, в якій вмістився напис, що пояснював композицію. Скельний храм, де розміщений рельєф, свідчить, що язичеські культи і обряди давніх українців були в значній мірі використані та трансформовані християнською релігією.
Вивчення історичної літератури ХVІІ-ХХст., археологічних звітів, енциклопедичних та періодичних видань, народних переказів, а також проведене дослідження реконструкції напису у рамці фотографії 1883 р дало можливість по-новому глянути на славнозвісну пам’ятку.
skelnihrambushaПольський напис, що реконструйовано з фотографії читається: “В містечку Антополі 1524 року 3 червня зосталась єдина Бася”. З історії відомо що в 1524 р було кілька спустошливих нападів татар і турків на землі польсько-литовської України. Конкретна дата, безперечно, вказує на трагічний час знищення містечка Антополя, на місці якого з часом виникло нове поселення Бассія – Буша ( Доречно, що Буша мала ще одну назву: “Антопіль – місто антів”.У деяких історичних джерелах назва Буші згадується як Бассія. Тобто, нове поселення отримало власну назву від жіночого імені Басі (Барбари) – Буші). Людина зображена на рельєфі – Бася-Буша. Рельєфна композиція вибита на стіні печери, яка, очевидно, мала певне відношення до порятунку жінки у трагічний 1524 р  Поблизу с. Буші протікає маленька р.Бушанка. Стиль різьби пам’ятки великим рельєфом, а також певні закони освітлення предметів вимагали щоб джерело освітлення розміщувалося саме навпроти рельєфної композиції. Таким чином, підтверджуються основні, головні висновки, які зробив 0.0.Формозов у 1966 р., дослідивши Бушанський рельєф. Створено його не раніше першої чверті XVI ст. У композиції пам’ятки присутні елементи символіки. Рельєф відображає одну з сторінок історії с.Буша. Рельєф викликав широку        зацікавленість і, мабуть, далеко не закінчену  суперечку вчених-археологів, мистецтвознавців, дослідників-аматорів. Новий кам’яний вік (ІV-V тис. до н.е.) представлений  на бушанській  землі цілим рядом археологічних  знахідок, предметів народного побуту, які  входять в експозицію музею, що розташований в сільській хаті ХІХ ст. Містобудівним ядром, військово – адміністративним центром Буші у ХVІІ ст. був замок. Судячи з руїн, він являв собою прямокутну у плані споруду. Бойові лінії кам’яних стін посилювали чотирикутні вежі. Замок мав одні ворота, які знаходились у північній замковій стіні, недалеко від двох дозорних башт, одна з яких збереглась до наших днів.
horovod

Особливе місце серед бушанських експонатів  займає парк, де щороку проводяться пленери кам’яної скульптури. Адже Буша є одним із тих  історично – пам’ятних місць України, духовний заряд яких діє впродовж довгого часу, яке має велику силу притягання нових поколінь людей, наділяючи їх духовною наснагою.
Серед грабового лісу стрімкі та пологі пісковикові скелі утворюють надзвичайної мальовничості ландшафт. За народними переказами  саме в
цьому урочищі поблизу села Буші таборилися гайдамацькі загони, за що місцевість дістала назву “Гайдамацький яр”.
Історія Поділля, як і історія України, – це дзвін козацьких шабель, це перемоги над поневолювачами, це запальна козацька пісня і героїчна боротьба. Козацтво і сьогодні  поширене на Ямпільщині. Тут діють  районове козацьке товариство Святого Спаса та козацько- молодіжна  організація “Подільська січ”. Центром козацької слави, звичайно ж, є Буша, де часто  проводяться козацькі  свята, зустрічі. Яскравим прикладом тому є щорічне святкування  Дня Буші 14 жовтня.
Проте, історію та культуру кожного краю, творять люди, наші сучасники, які щоденною працею, майстерністю, даром Божим прославляють свою малу Батьківщину. Ямпільчани горді того, що поруч живуть такі особистості як поетеса, член Спілки письменників України  Г.Сіра, заслужений майстер народної творчості В.Наконечний, славетний гончар В.Слупський, династія Пірняків, яка свято береже історію Буші та відроджує промисел каменотесні у районі, різьбярі – подружжя Полесів та  Г.Охрімов.
Гостей ямпільщини радо зустрічають сучасні  комфортабельні готелі міста, заклади громадського харчування, місця культурного відпочинку. Лісовою тишею дітей та дорослих вабить оздоровчий  табір “Світанок”.Гостинністю і щедрістю наділена кожна оселя, кожна сім’я, кожна  територіальна громада району.
Побувайте на Ямпільщині! Тут живуть славні люди, які люблять свій край, пишаються його минулим, створюють сьогодення і працюють заради майбутнього.   Вам сподобається чисте, настояне на ароматах трав, повітря. Ви побачите мальовничі пейзажі, могутній Дністер,  лани та ліси. Це частка нашої батьківщини, краса України – Поділля!

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація пароль