Ямпільчани вшанували жертв голодоморів

29.11.2016

25 листопада на площі біля пам’ятника жертвам політичних репресій у центрі м. Ямполя відбувся мітинг-реквієм, присвячений Дню пам ‘яті жертв голодоморів в Україні та церемонія покладання квітів з лампадками до пам’ятного знаку.

   У заході взяли участь керівники району та міста, представники управлінь та відділів райдержадміністрації, районної ради, релігійних громад, трудових колективів, військовослужбовці, учнівська молодь, свідки страшного голоду, мешканці міста. День пам’яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Голодомор 1932- 1933 років, голодомори 1921-1922, 1946-1947 років в Україні — одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями мовчали. За різними  даними, за три голодомори Україна втратила понад 16,5 млн. своїх синів і дочок.

Сьогодні українці знають про геноцид свого народу, пам’ятають про ті трагічні події, поважають і бережуть історію свого народу  та вшановують пам’ять своїх  земляків, загиблих у роки голодоморів. Це одна з найбільш великих катастроф за все існування людства. В цей день Україна вшановує пам’ять мільйонів жертв голодоморів і низько вклоняється проявленій стійкості та мужності нашого народу.golodomor1

   Панахиду за загиблими від голоду людей відслужив настоятель храму ім. Великомученика Пантелеймона Української православної церкви Київського Патріархату о. Богдан (Хоптяний). Після спільної молитви о. Богдан закликав присутніх свято берегти пам’ять про усіх загиблих у страшних муках наших співвітчизників і робити усе залежне, щоб подібна трагедія більше ніколи не повторилась в історії нашої держави.

У цей жалобний і пам’ятний день до всіх учасників заходу звернувся заступник міського голови Володимир Копачевський. Він поділився дитячими спогадами про розповіді його батьків, які були свідками голодомору, та назавжди закарбували у серці страшні події, коли містами і селами ходили люди-привиди, виснажені голодом, як вони помирали на вулицях, і як спеціально створені бригади вивозити трупи. Володимир Іванович закликав ямпільчан 26 листопада приєднатися до Всеукраїнської жалоби за померлими у часи голодоморів: о 16-ій годині долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання та увечері на підвіконнях своїх квартир поставити палаючі свічки.

З кожним роком все меншає свідків, мало хто з безпосередніх учасників вижив у перші два голодомори 1921-1923 та 1932-1933 рр., а ще менше з них пережили події буремних років побудови світлого майбутнього для всього людства – громадянську війну, побудову комунізму, Другу світову. Свідків повоєнного голодомору 1946-1947 рр. більше, але донедавна їхні уста були скуті мовчанням, бо до самого кінця радянських часів сама згадка про голодомори була заборонена під страхом тяжкої кари. Тож особливо важливими нині є спогади  безпосередніх свідків тих трагічних подій. Ямпільчанка Зінаїда Крохмалюк разом з родиною пережила страшне лихоліття і вижила. Розповідаючи про ті страшні події, жінка провела паралель із нинішніми подіями на Сході України, зазначивши про велику роль патріотів, які стали на захист своєї Батьківщини. Такі ж патріоти були і тоді, у роки страшного голоду, серед членів продзагонів, які вимітали з кожної хати все до останньої зернинки, не гребуючи навіть залишками їжі і прирікаючи цілі родини на мученицьку смерть, знаходились ті, хто ризикуючи власним життя, повідомляв людей про свій прихід чи радив, де краще заховати збіжжя, щоб його не знайшли. Завдяки цим сміливцям багатьом вдалось вижити, – згадує Зінаїда Крохмалюк.

Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували пам’ять жертв голодоморів в Україні, запалили пам’ятні свічки та поклали квіти.

Поділись з ближнім:

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація пароль