15.02.2019

Афганістан – вічний біль і вічна пам’ять

Кажуть, що у кожного своя війна. Зрештою, як і свій мир. Але миру багато ніколи не буває, а війна – це завжди зло, незважаючи від років, віків, або намірів. Війни! Скільки їх було в історії людства.  І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного  в житті. Біль… 

Таким болем для багатьох став Афган. Залишається він біллю і сьогодні.

15 лютого воїни – інтернаціоналісти  України відзначають на державному рівні  День  вшанування учасників бойових дій  на території інших держав.  Ця подія щороку в районі збирає багато людей. А ті, хто пройшов через горнило війни та залишився живим, цього дня за обов’язок вважає  вшанування пам’яті полеглих.  Війна яку політики називають по – різному, за переконанням самих її учасників і відчуттями суспільної більшості, це чесне і гідне виконання військового обов’язку. Сьогодні, у приміщенні абмінбудинку під час заходу,  це звучало по особливому.  Адже тепер свій службовий обов’язок, але уже на іншій війні, що точиться на рідній землі, з честю виконують тисячі українців. Про це говорили у своїх промовах усі виступаючі. Слова, як данина світлій пам’яті, як засторога нащадкам, лунали цього дня і від голови райдержадміністрації Михайла Вдовцова, і від заступника голови районної ради Олександра Савчинського, і від голови міста Ямпіль Анатолія Юрченка. Посадовці у своїх  промовах закінчували незмінними побажаннями тепла родинам учасників бойових дій і миру усім нам. 

На підтвердження того, що Україна не має права забувати жодного  з своїх  героїв,  під час зустрічі,  прозвучали  імена загиблих воїнів – інтернаціоналістів. А подвиги співвітчизників, які пройшли гарячими точками землі відзначено подяками та грамотами району.

У руках ветеранів тієї війни були червоні гвоздики.   Колишні воїни-афганці разом із представниками районної і міської влади, політичних партій і громадських організацій поклали квіти до пам’ятного знака полеглим воїнам-афганцям  та  Героям АТО.

      Лягли квіти до підніжжя, схиляли у шані голови земляки. Адже вони, як ніхто інший  розуміють:  поки пам’ять про друзів жива,  доти  – вони живі.

 

 

Поділись з ближнім:

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація пароль